Джерело: Мова та акули пера |
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Вороги? Воріженьки? Вороженьки?
У першоджерелі (у тексті Павла Чубинського) не було ні воріженьків, ні вороженьків. Були вороги. На жаль, автограф гімну не вцілів. Але вперше текст гімну надрукували у львівському часописі «Мета» за 1863 рік. Там були такі слова:
Згинуть наші вороги,
Як роса на сонці;
Запануєм, браття, й ми
У своїй сторонці.
“Воріженьки” з’явилися в укладі Дениса Січинськогона. У манускрипті Михайла Вербицького, що його подарував “Хвальному товариству“ Станіславівський Боян” Віктор Матюк, ще було “вороги”; та й приспів там був повніший.
Що ж до варіантів воріженьки - вороженьки, то чимало лексикографічних праць фіксує обидва варіанти, зокрема Правописний словник Голоскевича і СУМ (щоправда, варіант вороженьки з ремаркою рідко). Сучасні словники фіксують переважно тільки один варіант — воріженьки.
Цікаві факти про гімн України: https://vogue.ua/.../istoriya-ukrajinskogo-derzhavnogo...
Немає коментарів:
Дописати коментар