Сьогодні, 19 березня, відзначаємо День народження видатної української письменниці Ліни Костенко

Завдяки таким людям - була, є і буде Україна.

Ліна Василівна Костенко - українська поетеса-шістдесятниця, дисидентка. 

    Її вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Щира й безкомпромісна Костенко, не дивлячись на свій вік, захоплює і дивує своїм вольовим характером. Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівни, перечитати її поезію та прозові твори, які надихають повірити в свої сили та вчать бути собою за будь-яких обставин.

    

Вірш "Доля" читає Лідія Коток, учениця 9-го класу, Президент Тинненського ліцею

     Ліну Костенко називають символом гідності і волелюбства нашого народу. Її слово надихає та окрилює. А головне - об'єднує нас навколо спільних цінностей та української ідеї.

        Вірш "Крила" читає Дарина Євтушина, учениця 7-го класу Тинненського ліцею

    Ліну Костенко називають совістю сучасної української літератури, провідницею національного духу, втіленням мудрості та правди. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, її творчість вражає геніальністю.

    Вірш "І тільки злість буває геніальна..." читає Вероніка Пиліпака, учениця 7-го класу

Тинненського ліцею

КОНКУРС на кращого читця поезії ЛІНИ КОСТЕНКО

Кафедра української філології та журналістики оголосила конкурс до Дня народження нашої видатної сучасниці Ліни Костенко.

Гугл-диск: https://drive.google.com/.../1MA...
Телеграм: https://t.me/ufmsc

Переможці конкурсу визначатимуться у двох категоріях: найкращий читець серед студентів; найкращий читець серед учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.
Конкурс триватиме з 21.02 до 16.03 до 19:00.
 Вже 17.03 будуть оголошені імена кращих читців поезій Ліни Костенко, на переможців чекають призи.

Учениці Тинненського ліцею Лідія Коток, Вероніка Пиліпака та Дарина Євтушина не вагаючись взяли участь участь у конкурсі, адже "кожен фініш — це, по суті, старт" (Ліна Костенко).

Читаймо українською!

 #offtop Книга відволікає, підтримує, дає нам час для відновлення… Ці книжкові новинки українською мовою ідеально пасують для затишного читання. Зберігайте, щоб не загубити добірку…

Усе буде Париж!

Ланцюжок невдач, втрат і розчарувань приводить 36-річну Владу до краю прірви. Що робити, коли все летить шкереберть? Зводити рахунки з життям? Цю спробу Влада теж із тріском провалює…

Залишається єдине — летіти до Парижа, щоб виконати останню і дуже незвичайну волю покійного дідуся. На Владу чекає тиждень, сповнений нових відкриттів і вражень, а також дивних ситуацій. Адже вплутуватися у неприємності — один із талантів героїні.

Книга, що порушує теми самоцінності, психологічної рівноваги та відновлення після втрат. А ще — це мандрівка романтичними паризькими вуличками.

Опівнічна бібліотека

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити.

Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти…

Нора Сід отримала такий шанс.

Ми завжди жили в замку

Сестри Блеквуд живуть усамітнено в старому родинному маєтку. Констанс уже шість років не виходить з будинку, хоча її й виправдали у справі вбивства власних батьків, а Мерікат лише раз на тиждень вибирається в містечко на закупи, уникаючи зустрічей із місцевими мешканцями. Ізольовані від світу, вони живуть у власному вимірі, аж доки у їхньому маєтку не з’являється кузин Чарлі… Мерікат має зробити все можливе, щоб позбутися чужинця і захистити сестру та свій дім.

Дівчина, жінка, інакша

Цей роман — 12 історій різних жінок, здебільшого чорношкірих англійок.

Не поєднані загальним сюжетом, ці історії, як і життєві дороги героїнь, тонко й вигадливо переплетені. Режисерка і вчителька, банкірка і прибиральниця, фермерка і небінарна особа зі світу соцмедіа — всі вони прагнуть свого і сподіваються знайти відповіді на питання, хто вони і звідки, чого варті і куди йти далі. «Дівчина, жінка, інакша» звучить багатьма голосами, які зливаються в чудовий хор. І хор цей виконує гімн самому життю.

Привиди Дому на пагорбі

Уже багато років ніхто не наважується оселитися в похмурому маєтку на околиці Гіллсдейла. Навіть слуги, що підтримують у ньому лад, намагаються не залишатися на ніч під дахом Дому на пагорбі. Та одного дня тишу сумнозвісного будинку порушує строката компанія: дослідник паранормальних явищ доктор Монтеґю і його помічники — екзальтована Теодора, якій непогано вдається вгадувати чужі карти і чужі думки, майбутній власник маєтку Люк Сандерс і Елінор Венс, яка в дитинстві зіткнулася з полтерґейстом. Намагаючись досліди ти загадкову природу Дому на пагорбі, вони відкривають власні приховані таємниці…

Коли гримлять гармати, музи не мовчать, а волонтерять) Тримайте План дій від моїх улюблених українських письменників

 Джерело: Інжир

Джерело: Мова та акули пера

10 березня помер Тарас Григорович Шевченко.

Тараса Шевченка по праву називають Великим Кобзарем українського народу.

Коли захочете звернутися до Тараса Григоровича в думках, використовуйте кличний відмінок: Кобза́рю!

✨ 10 березня 1953 року народився той, з яким нам випадає щастя дихати одним повітрям, тут і зараз – Тарас Петриненко – український музикант, співак, композитор, поет, народний артист України

    «В наших грудях кулі і ножі, Нас розп’ято й знищено не раз, Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас. І з колін піднятись поможи І благослови у добрий час. Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас».

    70–ліття під сиренами...

    Тарас Петриненко: «Народився 10 березня, на Тараса, тому розмови про те, як назвати дитину, не могло бути у батьків, які є українцями. Правда, за своє ім’я мені доводилося боротися мало не від самого народження. У рідному Києві, коли називав своє ім’я, яке мені завжди подобалося, часто чув докір сторонніх людей батькові чи матері: «Что за дурацкоє імя, ви што, нє маглі нармально назвать рєбьонка?!» Могли навіть запитати: «А пачєму он у вас па–украінскі разгаваріваєт?» Не міг зрозуміти, чому це чую в українському тролейбусі, який їде бульваром Тараса Шевченка у столиці моєї рідної Батьківщини?!»

    Йому пощастило народитися у шляхетній родині, де був єдиним дитям великої любові, де велися розумні бесіди вишуканою літературною мовою, де міг читати потрібні книжки, де заходили в гості геніальні люди, де звучали рідні пісні. Не стати тим, ким ти є нині, свідомим українцем, просто не зміг би.

    До уваги « Пісня про пісню». Вик. Тарас Петриненко і Тетяна Горобець. Многая літа пане Тарасе!

Щорічний Всеукраїнський конкурс есе патріотично-громадянської тематики «Єднанням сильні!»

З метою консолідації та формування історичної свідомості українського народу, збереження національної пам’яті та належного вшанування пам’ятних дат і ювілеїв, Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України ініціює проведення конкурсу есе патріотично-громадянської тематики «Єднанням сильні!» на відзнаку роковин з дня народження Т.Г.Шевченка.

Цьогоріч конкурс проходитиме під гаслом «Встане Україна, Світ правди засвітить…» (Т.Г. Шевченко, «Стоїть в селі Суботові»).

Провідна ідея есе-роздуму – в поетичних рядках пророків української національної ідеї ХІХ-ХХІ століття:

«І день іде, і ніч іде.

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки?» (Т.Г. Шевченко)

та

«Життя іде і все без коректур…

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки» (Л.В. Костенко)

До участі у конкурсі запрошуються здобувачі освіти закладів загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), вищої освіти.

Учениці Тинненського ліцею Лідія Коток (9 кл.) та Вероніка Пиліпака (7 кл.) 

взяли участь у конкурсіі.

9 березня виповнилося 209 років зі дня народження українського поета та художника Тараса Шевченка. Другий рік українці відзначають народження Великого Кобзаря в умовах повномасштабної війни. Вірші поета, його заклики, пророцтва та заповіт сьогодні є дуже актуальними

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка!    

    Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. 

    Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого мирного майбутнього України! 

📅6 березня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Державний Гімн України»

Джерело: Мова та акули пера

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

 Вороги? Воріженьки? Вороженьки?

 У першоджерелі (у тексті Павла Чубинського) не було ні воріженьків, ні вороженьків. Були вороги. На жаль, автограф гімну не вцілів. Але вперше текст гімну надрукували у львівському часописі «Мета» за 1863 рік. Там були такі слова:

Згинуть наші вороги,

Як роса на сонці;

Запануєм, браття, й ми

У своїй сторонці.

 “Воріженьки” з’явилися в укладі Дениса Січинськогона. У манускрипті Михайла Вербицького, що його подарував “Хвальному товариству“ Станіславівський Боян” Віктор Матюк, ще було “вороги”; та й приспів там був повніший.

 Що ж до варіантів воріженьки - вороженьки, то чимало лексикографічних праць фіксує обидва варіанти, зокрема Правописний словник Голоскевича і СУМ (щоправда, варіант вороженьки з ремаркою рідко). Сучасні словники фіксують переважно тільки один варіант — воріженьки.

 Цікаві факти про гімн України: https://vogue.ua/.../istoriya-ukrajinskogo-derzhavnogo...

Незабаром Шевченківські дні. Наразі всі перебувають у творчому пошуку та натхненні. Воно й не дивно, адже Тарас Шевченко - не просто поет, а символ України!

Роботу виконала Дарина Євтушина, учениця 7-А класу Тинненського ліцею.

 «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав Іван Франко.

Ось як зворушливо Тарас Шевченко описував свою рідну хату: 

Садок вишневий коло хати, 

Хрущі над вишнями гудуть, 

Плугатарі з плугами йдуть, 

Співають ідучи дівчата. 

А матері вечерять ждуть...

Творчий процес