Джерело: День за днем

Без хороших книг, які ми прочитали, ми були б гіршими, ніж ми є, великими конформістами, менш неспокійними, більш слухняними, а духу сумніву цього локомотива прогресу не існувало б зовсім. Читання, як і письменство – це протест проти неповноти життя. Коли в плодах уяви ми шукаємо те, чого не вистачає в житті, ми говоримо, не вимовляючи цього вголос і навіть не усвідомлюючи, що життя, як воно є, не вгамовує нашої спраги абсолютного – основи людського існування – і воно має бути кращим. Ми даємо волю фантазії, щоб якось прожити ті багато життів, які нам хотілося б мати, коли в нашому розпорядженні лише одне.
Маріо Варгас Льоса (28.03.1936), перуанський прозаїк, драматург, есеїст, філософ.
#МаріоВаргасЛьоса #MarioVargasLlosa #Читання #Книга

Сьогодні, 27 березня 2023 р. в Тинненському ліцеї пройшло підсумкове засідання Атестаційної комісії І рівня № 3

Відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, на підставі рішення атестаційної комісії Тинненського ліцею від 27.03.2023, (протокол № 3) було проатестовано 16 педагогічних працівників Тинненського ліцею та 1 педагог Тинненської початкової школи. На засіданні був присутній начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Немовицької сільської ради Саванчук С.В.

👉 Сьогодні Україна переходить на літній час. Пам’ятаймо!🕐

 Години в українській мові – жіночого роду і є порядковим числівником: «14.00» говоримо не «дві години», а «друга година».

 Хвилини і секунди позначаються кількісними числівниками, що відповідають на питання «Скільки?». Говоримо: «двадцять хвилин», «п’ять секунд».

 На позначення часу треба вживати прийменник О, а не У (В). Не можна використовувати паралельні й розмовні форми: початок у 4 години. Варто: початок о 16.00 (о 16 годині).

 Називаючи точний час, слід пам'ятати, що до 30 хвилин треба вживати прийменник на, по, а після 30 хвилин – прийменник за, до: пів на сьому (годину), п’ятнадцять (хвилин) на восьму (годину), десять хвилин по десятій, за десять (хвилин) третя (година), десять (хвилин) до третьої (години).

 Форму «у скільки годин?» слід замінити на О КОТРІЙ ГОДИНІ?, а форму скільки годин? – на КОТРА ГОДИНА?

 У певному контексті прийменник НА вказує на приблизність (Повернуся на 10 годину), а прийменник О (ОБ) указує на точний час (Повернуся о 10 годині або Повернуся об 11 годині).

Дощ іде чи падає? Мабуть, ми вас здивуємо, якщо скажемо, що дощ:

іде, випадає, падає, сипле, ллє, накрапАє, валить, пиріщить, січе, сипе, йде стіною, дзюркоче, крАпає, пИщить, шурує, полоще, сіється, падЕ, мжИчить, моросить, мрячить, гемзить, цяпає, мигичить, крапотить, дріботить…

Чуєте, яка у нас багата українська мова? Вивчайте її!
Джерело

Сьогодні, 19 березня, відзначаємо День народження видатної української письменниці Ліни Костенко

Завдяки таким людям - була, є і буде Україна.

Ліна Василівна Костенко - українська поетеса-шістдесятниця, дисидентка. 

    Її вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Щира й безкомпромісна Костенко, не дивлячись на свій вік, захоплює і дивує своїм вольовим характером. Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівни, перечитати її поезію та прозові твори, які надихають повірити в свої сили та вчать бути собою за будь-яких обставин.

    

Вірш "Доля" читає Лідія Коток, учениця 9-го класу, Президент Тинненського ліцею

     Ліну Костенко називають символом гідності і волелюбства нашого народу. Її слово надихає та окрилює. А головне - об'єднує нас навколо спільних цінностей та української ідеї.

        Вірш "Крила" читає Дарина Євтушина, учениця 7-го класу Тинненського ліцею

    Ліну Костенко називають совістю сучасної української літератури, провідницею національного духу, втіленням мудрості та правди. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, її творчість вражає геніальністю.

    Вірш "І тільки злість буває геніальна..." читає Вероніка Пиліпака, учениця 7-го класу

Тинненського ліцею

КОНКУРС на кращого читця поезії ЛІНИ КОСТЕНКО

Кафедра української філології та журналістики оголосила конкурс до Дня народження нашої видатної сучасниці Ліни Костенко.

Гугл-диск: https://drive.google.com/.../1MA...
Телеграм: https://t.me/ufmsc

Переможці конкурсу визначатимуться у двох категоріях: найкращий читець серед студентів; найкращий читець серед учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.
Конкурс триватиме з 21.02 до 16.03 до 19:00.
 Вже 17.03 будуть оголошені імена кращих читців поезій Ліни Костенко, на переможців чекають призи.

Учениці Тинненського ліцею Лідія Коток, Вероніка Пиліпака та Дарина Євтушина не вагаючись взяли участь участь у конкурсі, адже "кожен фініш — це, по суті, старт" (Ліна Костенко).

Читаймо українською!

 #offtop Книга відволікає, підтримує, дає нам час для відновлення… Ці книжкові новинки українською мовою ідеально пасують для затишного читання. Зберігайте, щоб не загубити добірку…

Усе буде Париж!

Ланцюжок невдач, втрат і розчарувань приводить 36-річну Владу до краю прірви. Що робити, коли все летить шкереберть? Зводити рахунки з життям? Цю спробу Влада теж із тріском провалює…

Залишається єдине — летіти до Парижа, щоб виконати останню і дуже незвичайну волю покійного дідуся. На Владу чекає тиждень, сповнений нових відкриттів і вражень, а також дивних ситуацій. Адже вплутуватися у неприємності — один із талантів героїні.

Книга, що порушує теми самоцінності, психологічної рівноваги та відновлення після втрат. А ще — це мандрівка романтичними паризькими вуличками.

Опівнічна бібліотека

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченними книгами. І кожна з них — це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя таким, яким воно є; в інших — історії життів, які ви могли б прожити.

Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти…

Нора Сід отримала такий шанс.

Ми завжди жили в замку

Сестри Блеквуд живуть усамітнено в старому родинному маєтку. Констанс уже шість років не виходить з будинку, хоча її й виправдали у справі вбивства власних батьків, а Мерікат лише раз на тиждень вибирається в містечко на закупи, уникаючи зустрічей із місцевими мешканцями. Ізольовані від світу, вони живуть у власному вимірі, аж доки у їхньому маєтку не з’являється кузин Чарлі… Мерікат має зробити все можливе, щоб позбутися чужинця і захистити сестру та свій дім.

Дівчина, жінка, інакша

Цей роман — 12 історій різних жінок, здебільшого чорношкірих англійок.

Не поєднані загальним сюжетом, ці історії, як і життєві дороги героїнь, тонко й вигадливо переплетені. Режисерка і вчителька, банкірка і прибиральниця, фермерка і небінарна особа зі світу соцмедіа — всі вони прагнуть свого і сподіваються знайти відповіді на питання, хто вони і звідки, чого варті і куди йти далі. «Дівчина, жінка, інакша» звучить багатьма голосами, які зливаються в чудовий хор. І хор цей виконує гімн самому життю.

Привиди Дому на пагорбі

Уже багато років ніхто не наважується оселитися в похмурому маєтку на околиці Гіллсдейла. Навіть слуги, що підтримують у ньому лад, намагаються не залишатися на ніч під дахом Дому на пагорбі. Та одного дня тишу сумнозвісного будинку порушує строката компанія: дослідник паранормальних явищ доктор Монтеґю і його помічники — екзальтована Теодора, якій непогано вдається вгадувати чужі карти і чужі думки, майбутній власник маєтку Люк Сандерс і Елінор Венс, яка в дитинстві зіткнулася з полтерґейстом. Намагаючись досліди ти загадкову природу Дому на пагорбі, вони відкривають власні приховані таємниці…

Коли гримлять гармати, музи не мовчать, а волонтерять) Тримайте План дій від моїх улюблених українських письменників

 Джерело: Інжир

Джерело: Мова та акули пера

10 березня помер Тарас Григорович Шевченко.

Тараса Шевченка по праву називають Великим Кобзарем українського народу.

Коли захочете звернутися до Тараса Григоровича в думках, використовуйте кличний відмінок: Кобза́рю!

✨ 10 березня 1953 року народився той, з яким нам випадає щастя дихати одним повітрям, тут і зараз – Тарас Петриненко – український музикант, співак, композитор, поет, народний артист України

    «В наших грудях кулі і ножі, Нас розп’ято й знищено не раз, Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас. І з колін піднятись поможи І благослови у добрий час. Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас».

    70–ліття під сиренами...

    Тарас Петриненко: «Народився 10 березня, на Тараса, тому розмови про те, як назвати дитину, не могло бути у батьків, які є українцями. Правда, за своє ім’я мені доводилося боротися мало не від самого народження. У рідному Києві, коли називав своє ім’я, яке мені завжди подобалося, часто чув докір сторонніх людей батькові чи матері: «Что за дурацкоє імя, ви што, нє маглі нармально назвать рєбьонка?!» Могли навіть запитати: «А пачєму он у вас па–украінскі разгаваріваєт?» Не міг зрозуміти, чому це чую в українському тролейбусі, який їде бульваром Тараса Шевченка у столиці моєї рідної Батьківщини?!»

    Йому пощастило народитися у шляхетній родині, де був єдиним дитям великої любові, де велися розумні бесіди вишуканою літературною мовою, де міг читати потрібні книжки, де заходили в гості геніальні люди, де звучали рідні пісні. Не стати тим, ким ти є нині, свідомим українцем, просто не зміг би.

    До уваги « Пісня про пісню». Вик. Тарас Петриненко і Тетяна Горобець. Многая літа пане Тарасе!

Щорічний Всеукраїнський конкурс есе патріотично-громадянської тематики «Єднанням сильні!»

З метою консолідації та формування історичної свідомості українського народу, збереження національної пам’яті та належного вшанування пам’ятних дат і ювілеїв, Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України ініціює проведення конкурсу есе патріотично-громадянської тематики «Єднанням сильні!» на відзнаку роковин з дня народження Т.Г.Шевченка.

Цьогоріч конкурс проходитиме під гаслом «Встане Україна, Світ правди засвітить…» (Т.Г. Шевченко, «Стоїть в селі Суботові»).

Провідна ідея есе-роздуму – в поетичних рядках пророків української національної ідеї ХІХ-ХХІ століття:

«І день іде, і ніч іде.

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди і науки?» (Т.Г. Шевченко)

та

«Життя іде і все без коректур…

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки» (Л.В. Костенко)

До участі у конкурсі запрошуються здобувачі освіти закладів загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), вищої освіти.

Учениці Тинненського ліцею Лідія Коток (9 кл.) та Вероніка Пиліпака (7 кл.) 

взяли участь у конкурсіі.

9 березня виповнилося 209 років зі дня народження українського поета та художника Тараса Шевченка. Другий рік українці відзначають народження Великого Кобзаря в умовах повномасштабної війни. Вірші поета, його заклики, пророцтва та заповіт сьогодні є дуже актуальними

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка!    

    Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. 

    Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого мирного майбутнього України! 

📅6 березня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Державний Гімн України»

Джерело: Мова та акули пера

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

 Вороги? Воріженьки? Вороженьки?

 У першоджерелі (у тексті Павла Чубинського) не було ні воріженьків, ні вороженьків. Були вороги. На жаль, автограф гімну не вцілів. Але вперше текст гімну надрукували у львівському часописі «Мета» за 1863 рік. Там були такі слова:

Згинуть наші вороги,

Як роса на сонці;

Запануєм, браття, й ми

У своїй сторонці.

 “Воріженьки” з’явилися в укладі Дениса Січинськогона. У манускрипті Михайла Вербицького, що його подарував “Хвальному товариству“ Станіславівський Боян” Віктор Матюк, ще було “вороги”; та й приспів там був повніший.

 Що ж до варіантів воріженьки - вороженьки, то чимало лексикографічних праць фіксує обидва варіанти, зокрема Правописний словник Голоскевича і СУМ (щоправда, варіант вороженьки з ремаркою рідко). Сучасні словники фіксують переважно тільки один варіант — воріженьки.

 Цікаві факти про гімн України: https://vogue.ua/.../istoriya-ukrajinskogo-derzhavnogo...

Незабаром Шевченківські дні. Наразі всі перебувають у творчому пошуку та натхненні. Воно й не дивно, адже Тарас Шевченко - не просто поет, а символ України!

Роботу виконала Дарина Євтушина, учениця 7-А класу Тинненського ліцею.

 «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим», – так про генія України сказав Іван Франко.

Ось як зворушливо Тарас Шевченко описував свою рідну хату: 

Садок вишневий коло хати, 

Хрущі над вишнями гудуть, 

Плугатарі з плугами йдуть, 

Співають ідучи дівчата. 

А матері вечерять ждуть...

Творчий процес

Тарас Григорович Шевченко - його фото, які дійшли до наших часів

    Як відомо, поет і художник фотографувався десять разів. Про перший знімок (в кожусі, шапці і з бородою) ми вже розповідали раніше.

    Сьогодні мова йде про другу (за хронологією) світлину Т. Шевченка. За дослідженням В.М.Яцюка вона датується 1859 роком. Ледь помітний штамп фотографа Шпаковського шевченкознавець виявив на примірнику світлини, що зберігається в Національному музеї Т.Г.Шевченка, а колись була в колекції Василя Тарновського. Прочитати тиснений напис "SCHPAKOWSKI" вдалося не відразу, ще складніше - розшукати інформацію щодо імені та по-батькові майстра, адреси його ательє, адже цей фотограф не був відомий навіть дослідникам історії фотографії. Цікаві дані про Шпаковського зберіг журнал "Фотограф" (1864 р.). У першому числі видання розповідалось, що "чудовий знавець фотографічної справи" пан Шпаковський почав читати безкоштовні публічні лекції з фотографії в Російському ентомологічному товаристві. Вдалося виявити, що ательє "Фотографія Олександра Ілліча Шпаковського" знаходилося у Петербурзі на вул. Морській, 13. помешкання 12. Отож маємо ще одну петербурзьку адресу Шевченка. Тараса Григоровича називають на цій світлині академіком. Відомі й пізніші репродукції портрета, на яких зображення фрагментарне і наближене до глядача.     

    Третьою (в хронологічному порядку) є світлина Тараса Шевченка, зроблена в Києві 1859 році І.В. Гудовським. Цікавою видається історія цього знімка так само, як і зв’язок Т. Шевченка з фотографом. Іван Васильович Гудовський, уродженець Пирятина, у 1844-1848 рр. навчався у петербурзькій Академії мистецтв, після закінчення якої одержав звання художника історичного живопису і портрета. З Т. Шевченком він познайомився в 1844 р. під час навчання в Академії. Деякий час вони разом мешкали на квартирі. Відтоді їхні приятельські взаємини зберігалися до кінця життя. Повернувшись на початку 1850-х років зі столиці, Гудовський оселився в Києві, де став одним із найкращих київських фотографів. Під час останнього перебування в місті (1859 р.) Тарас Шевченко жив у нього на квартирі. Саме в цей час (7-15 серпня 1859 р.) і були зроблені дві світлини. На одній із них Т. Шевченко зображений з палицею та повстяним капелюхом у руках в інтер’єрі з фікусом і плющем. Поет, одягнутий у білий костюм, сидить на краю стільця. «Аристократичний» антураж до певної міри сприяв урочистості. Цей портрет в інтер’єрі з фікусом і плющем зворушує сучасного глядача щирою безпосередністю, людяністю, зрештою – непідробною історичною достовірністю.

Текст: О. Шарапа, зав. музеєм "Кобзаря"

Музей "Кобзаря" Тараса Шевченка

Колір - Fix_you_pics